І повзе ліниво
човен, і воркоче, і бурчить
Відки взявся я — не
знаю; чим прийдеться
закінчить
Хвиля радісно плюскоче
та леститься до
човна,
Мов диття, цікава, шепче і розпитує вона:
Припев:
Хто
ти, човне? Що шукаєш? Відки і
куди пливеш?
І
за чим туди шукаєш? Що
пробув? Чого ще ждеш?
Біг
мій вічний — тож не знаю. Хвиля
носить, буря рве,
Скали грозять, надять-просять к собі
береги мене, мене
Що ж тут думать, що тужити, що
питатися про
ціль!
Нині жити, завтра гнити,
нині страх, а завтра
біль.
Кажуть, що природа — мати держить
нас, як їм там
тре,
А в кінці мене цілого
знов до себе
відбере.Припев:
Хто
ти, човне? Що шукаєш? Відки і
куди пливеш?
І
за чим туди шукаєш? Що
пробув? Чого ще ждеш?
Біг
мій вічний — тож не знаю. Хвиля
носить, буря рве,
Скали грозять, надять-просять к собі
береги мене, мене
Не
один втонув тут човен, та не
кождий же втонув;
Хоч би й дев'ять не вернуло, то десятий
повернув
А
хто знає, може, в бурю іменно
спасешся ти!
Може, іменно тобі ся вдасть до цілі
доплисти!